Інформація Обраних

Ребекка




Ребекка…
Це все, що залишилось у моїй пам’яті. Ім’я не давало спокою і постійно про щось нагадувало. Та я ніяк не міг згадати про що саме. Останнім часом геть знудився і довів себе до відчаю – це треба якось зупинити. Посвистування вітру за вікном додавало тремтіння у душу.
Неспання по ночах, блукання пустими коридорами будинку, нічне гарчання собак за вікном… Чому я один? Невже все настільки погано? Коли припиниться оце незрозуміле очікування спокою?
Годинник пробив другу годину ночі. Як завжди, на столі стояла недопита кава і чайник із гарячою водою – я знову сів писати. Писати ті картини, які пропливали перед очима.
Чи бачили ви пекельний вогонь над дахами будинків на фоні чорного неба? Людей, які стоять посеред вулиці і не знають, що їм робити, як врятуватися від вогню? Ні? А я бачив… і це страшна картина. Потім дерев’яний хрест на чорній горі, але без мученика на ньому – дивно, чи не так? Спершу я подумав, що то Голгофа, але за хвилину зрозумів, що помилився. І знову пекельне небо. Чорне, але омите гарячими полум’яними язиками, які норовили поглинути весь світ.
Далі дещо гірше. Звивистий коридор зі сходами із самої глибокої безодні, і я біжу по цих сходах, тікаю від невидимого ворога. Із останніх сил рвуся вперед і падаю на кам’яну поліровану підлогу, майже безтямний.
- Це тобі плата!
Очі бачать тільки великий мідний чан повний золота, воно враз чорніє. Я підриваюсь на стомлені ноги і біжу геть із кімнати. Кімнату поступово охоплює вогонь.
Ребекка…



Создан 27 апр 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником