Інформація Обраних

 

АКАДЕМІК ФОМІН: «Наука це гра»




За кордоном його називають легендою, адже

Петро Фомін — всесвітньо визнаний фахівець

у галузі розмноження... всесвітів




Академік, доктор фізико-математичних наук, завідувач відділу астрофізики та елементарних частинок інституту теоретичної фізики НАН України Петро Фомін – батько широковідомої у світі теорії народження всесвітів.




На роботи Фоміна посилаються найвідоміші учені світу, зокрема, Стівен Гокінг, якого вважають одним із найталановитіших науковців сучасності. Навесні в Німеччині вийде книга "За межами Великого Вибуху", де йдеться про внесок українця Фоміна до світової науки.

В інтерв'ю для "Експресу" Петро Фомін розповів про останні досягнення наукової космології, зокрема про те, яким чином постають всесвіти.




— Петре Івановичу, у науку йде багато здібних людей, але нові відкриття здійснюють далеко не всі. У чому ж ваш особистий секрет? ot;sans-serif">

— А я беруся працювати над так званими проклятими питаннями! Їх майже всі науковці воліють оминати. Потанцюють біля них — і кидають. Таку тематику в науці вважають, так би мовити, нерентабельною: праця над нею не дасть швидкого результату, на ній не напишеш дисертацію. Молодому науковцеві до такої проблеми не варто братися, бо це дуже ризиковано: можна витратити багато часу і нічого не досягти. А я це все розгрібаю, шукаю, і — уявіть — удача йде мені назустріч! (Сміється).



— Ви оперуєте просто гігантськими, неймовірними масштабами, які годі уявити пересічній людині. Не важко?

— Маю тепер дуже багато роботи, я дуже зайнятий, незважаючи на те, що мені скоро сімдесят вісім. Мешкаю поряд з Інститутом теоретичної фізики, тож робота і дім для мене — справді майже одне ціле. Моя донька — теж фізик, нещодавно захистила кандидатську. Вона мені допомагає робити розрахунки, оформляти роботи тощо.

Іще видатний фізик Фермі сказав: "Професори мають генерувати ідеї, а їх перевіркою займаються аспіранти". Цей вислів справедливий і щодо нашої науки. Правда, за який час аспіранти забувають, де вони взяли ці ідеї, й починають вважати їх своїми... (Сміється). Але вже нехай. Це ніби спадщина від старшого покоління.



— На Заході вас вважають легендарною особистістю...

— Навесні в Німеччині видавництво "Шпрінгер" випустить книжку письменника Рудігера Вааса "За межею Великого Вибуху". Готуючи це видання, автор попросив мене дати мою роботу 1973 року, у якій вперше припущено про народження Всесвіту з вакууму. Саме ця робота дала поштовх розвитку сучасних уявлень про будову і виникнення Всесвіту. Уже потім ми всім науковим світом помалу розвивали цей напрямок. З'явилися різноманітні ідеї, теорії, але мою гіпотезу досі вважають засадничою.

Тепер я стараюся якнайбільше своїх робіт перекладати англійською. Потрохи вивчив цю мову. Бо ж раніше в СРСР майже все доводилося видавати російською, тому й досі на Заході деякі мої роботи маловідомі. Колеги казали мені: "Петре Івановичу, так не годиться, треба перекладати, посилати, нехай вони ознайомлюються. Це ж як скоротить шлях тим науковцям, які тепер винаходять велосипед і марнують стільки часу!" На те я жартома відповідав: "А чого це я маю витрачати свій час, щоб комусь скоротити шлях?" (Сміється). Я потребую спокійної роботи, а не слави.





— Розкажіть, як ви познайомилися зі Стівеном Гокінгом — неповносправним науковцем-мільйонером.

— На науковій конференції. Він тоді ще не мав свого знаного кіберскафандра та синтезатора мови. Ці речі з'явилися в нього вже пізніше. Я бачив їх... На цій конференції я робив доповідь про релятивістську надплинність. У цій роботі ми посилалися на іншого відомого ученого-гравітаціоніста — Вернера Ізраеля з університету Альберта в Канаді. У перерві я підійшов до Вернера, щоб подарувати йому репринт роботи. Як тільки він дізнався, хто я, то закричав: "Невже! Ви саме той Фомін?.."

Виявляється, вони на Заході в ті часи були добре ознайомлені з моїми працями. Крім того, про мене розповідав мій колишній учень — Олександр Віленкін, який в Америці став дуже відомим науковцем. Вернер повів мене знайомитися до Гокінга.


Стівен тоді зовсім не міг рухатися. Лежав у кріслі, під головою — подушечка. "Погляньте, — сказав йому Вернер, — це особисто пан Фомін!.. А це та сама історична робота Фоміна". І показує її, перекладену англійською. Побачивши мене, Гокінг підвів голову і почав щось говорити самими губами. Тоді до нього був приставлений молодий хлопець-асистент, який розшифровував по губах, що Гокінг хотів сказати. Але, на жаль, під час перерви асистент кудись відлучився, тож ми не змогли порозумітися. "Не можу второпати, що він каже!" — бідкався мій колега. Та я подарував Гокінгу свою роботу.

Він непоганий математик, але, на жаль, фізику не відчуває так само добре. Прославився розрахунками в межах старої квантової теорії разом із Пенроузом. Гокінг відкрив у 1974 році ефект квантового випаровування "чорних дірок". Це, так би мовити, вершина його творчості. Пізніше він намагався розрахувати квантову просторову модель вакууму. Але наразі для сучасної математики це завдання не під силу.





— Чому нині щось не чувати про сенсаційні відкриття в космології?

— Наша наука — це гра, але не азартна, а благородна, бо вона розширює світогляд. Нині ми працюємо над теорією так званих войдів — своєрідних космічних пустель. Не так давно з допомогою надпотужних телескопів астрофізики виявили у глибокому космосі кілька таких ділянок. Там немає анічогісінько: ні зір, ні галактик, навіть космічного газу! І ці пустелі мають справді гігантські розміри: 30 мегапарсеків!

Але навіть ці розміри можна вважати маленькими, порівняно з розмірами нещодавно відкритого войду: він у тисячу разів більший! Сьогодні в Інтернеті можна прочитати цю новину, ми її навіть роздрукували й вивісили на дошці оголошень у нашому Інституті теоретичної фізики. Учені б'ються над розгадкою: що ж це може бути? А ми розробили теорію, яка це пояснює на основі моїх попередніх теорій.



— Дуже цікаво.

— Річ у тому, що будова Всесвіту дуже проста за своєю суттю. Але до цієї простоти людині складно дістатися. Важко повірити, що такі різноманітні, різнокольорові світи, туманності, галактики, які ми бачимо в телескоп, могли бути створені на основі, дуже простих принципів. Згідно з моєю теорією, Всесвіт має кулеподібну форму й постійно розширюється. Зрештою, з поверхні Всесвіту може відбрунькуватися невеличка булька — ще один, дочірній Всесвіт. За певних умов цей новотвір, якого ми не бачимо з нашого Всесвіту, буде розростатися і своєю поверхнею тиснути на наш. І таких всесвітів може бути досить багато.


Тобто всесвіти нагадують такі собі надувні кульки, запхані в банку. І в місцях, де вони тиснуть одна на одну, згідно з нашою теорією, з'являються войди — ділянки, де нічого немає. Тиск сусіднього Всесвіту виштовхує звідти всю речовину, причому це відбувається начебто з четвертого виміру, тому що в межах нашого Всесвіту ми не можемо бачити всесвітів-сусідів.



— А могли б ви популярно пояснити нашим читачам, як саме народжуються всесвіти? Звідки, наприклад, виник наш?

— Учені розрахували ймовірність народження нового Всесвіту. Виходить, що за час існування нашого Всесвіту могло бути кілька таких народжені. Загалом цей процес нагадує народження людини: спочатку виникає маленька клітина, яка згодом відбруньковується від материнського організму, постійно зростає, тисне на нього і, нарешті, стає самостійним організмом, який, своєю чергою, теж може дати потомство. Наразі ця теорія у науковців є провідною.


Петро ЯЦЕНКО


Газета «ЕКСПРЕС» 18 — 20 СІЧНЯ 2008 РОКУ



Создан 29 апр 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником